Правила поведінки в храмі

БОЖИЙ ХРАМ, церква – місце особливої Божої присутності та сили. ХРИСТОС говорив про поклоніння Небесному Батькові на всякому місці, однак часто відвідував єрусалимську святиню, стежив за порядком в ній (епізод із вигнанням торговців із храму). НА МОЛИТВУ в Божому храмі надихають також Божі слова в одному з псалмів: «Увійду в дім Твій і поклонюся до храму святого Твого в страсі Твоїм» (Пс. 5, 8).Вступ

БОЖИЙ дім – це посвячена Богові споруда (будівля), в якій віруючі збираються для спільної молитви і для освячення Святими Тайнами.

СЛОВО «церква» є грецьке, в перекладі означає Господній дім. СЛОВО «храм» походить від церковнослов’янського «хороми», тобто будинок.

КОЖНА церква названа на честь тої чи іншої священної події або святого, наприклад: Різдва Пресвятої Богородиці, святих Володимира та Ольги тощо.

Як готуватися до приходу в Божий храм

ДО ЦЕРКВИ варто приходити якомога частіше, наслідуючи перших християн, котрі щодня однодушно перебували в святині (Ді. 2, 46). ПРИСУТНІСТЬ у храмі в кожну неділю та 12 великих свят для справжніх християн обов’язкова. У РЕШТА днів року та деяких більших свят (Миколая, Михайла, Юрія тощо) вірні лише запрошуються та заохочуються до присутності на богослужінні в храмі.

а) Внутрішнє приготування

ГОТУЮЧИ себе до участі в богослужіннях, треба примиритися зі всіма, хто може мати що-небудь недобре проти нас (Мт. 5, 23-24). ПОПРОСИТИ пробачення у всіх, кого ми образили. АБО ПРИНАЙМНІ намагатися зі свого боку примиритися з іншими через періодичну молитву за них та конкретні жести примирення.

ДУЖЕ важливо з Божою допомогою перед кожним приходом до церкви зробити молитовний іспит сумління зусиллями власного мислення і розуму чи скориставшись готовими збірниками підготовки до сповіді. ЩОБИ через сповідь (якщо сумління неспокійне) чи просто в молитві перед Богом (якщо совість спокійна) звільнитися від усіх свідомих та несвідомих негативних гріховних подій, причиною чи учасниками яких ми стали.

ВІД ЧАСІВ перших християн виник звичай готуватися до Служби Божої через євхаристійний піст. ЦЕ ПРАВИЛО літургійного посту варто зберігати усім здоровим людям. АПОСТОЛИ завжди «молилися з постом» (Ді. 14, 23).

ТРАДИЦІЇ дотримання євхаристійного посту як приготування до Служби Божої є різними. «НАЙСТРОГІША» з них – це невживання їжі, відсутність розваг від Вечірні попереднього дня аж до Літургії.

ЩЕ ОДИН варіант – від опівночі до Служби Божої.

«СПРОЩЕНИЙ» варіант євхаристійного посту – це невживання їжі й відсутність розваг лише протягом години до початку Служби Божої.

ІЗ УСІМА іншими церковними богослужіннями (Вечірнею, Утренею, молебнями, акафістами тощо) не пов’язана традиція посту перед ними.

ВАРТО зауважити, що є речовини, споживаючи які ми все одно дотримуємося євхаристійного посту. ЦЕ, НАПРИКЛАД, природна вода, а також ліки та медичні процедури.

ЩОДО статевих стосунків у подружжі, то вони також не перешкоджають у дотриманні євхаристійного посту, як і всіх інших постів. І ВСЕ Ж авторитетні священнослужителі радять уникати любощів між чоловіком та жінкою перед Службою Божою. АРГУМЕНТАЦІЯ: заради зосередженої, уважної, сконцентрованої участі в богослужінні. ТАКОЖ рекомендують піст від подружніх статевих стосунків перед прийняттям Святого Таїнства Хрещення (для дорослого охрещуваного і для хресних).

МЕНСТРУАЦІЯ у дівчат/жінок, як природне та закономірне явище, ніколи не є перешкодою до участі в богослужіннях, Святих Таїнствах Церкви та в Причасті Господніх Тіла і Крові.

ОДНИМ із варіантів налаштування на атмосферу молитви в Божому храмі, ще перебуваючи вдома, є читання апостольського та євангельського уривків зі Святого Письма, які читатимуться у цей день на богослужінні. ЇХНІ координати можна легко знайти в церковному календарі. НАШІ роздуми над цими текстами, доповнені проповіддю духовенства, сприятимуть кращому розумінню того, що Бог хоче сказати нам через ці біблійні розповіді.

ІДУЧИ до церкви, бажано постійно молитися: повторювати про себе тропар чи кондак відповідної неділі, дня, свята чи святого або ж інші молитви на власне вподобання.

б) зовнішнє приготування:

ЦЕ ЧИСТОТА нашого тіла, святковий вигляд. ЦЕ СКРОМНИЙ одяг та зовнішній вигляд, для уникнення гріха спокушання ближніх, осуду чи інших гріхів через наше нескромне чи екстравагантне вбрання.

УСЛІД за старозавітною рекомендацією, не схвалюється чоловічий одяг на жінках у Божому храмі (штани), як і відпочинковий чи спортивний одяг на чоловіках (шорти, кросівки, кеди тощо).

РЕКОМЕНДОВАНІ елементи гідного зовнішнього вигляду дівчат/жінок у Божому храмі: спідниця/сукня (довжина – нижче колін, прикриті плечі, груди, спина), мінімум косметики на обличчі. У ХРАМІ ми доторкаємось устами до святих речей: розп’яття, ікон тощо. ТОМУ наші губи мають бути чисті, вільними від косметики чи решток їжі. ОСОБЛИВО це стосується тих осіб, які приступають до Святих Тайн (Сповіді – Покаяння, Євхаристії – Причастя).

ГЛИБОКО духовним є звичай одягання хустини дівчиною/жінкою (1 Кор. 11, 5).

Як заходити до Божого храму

ДУЖЕ важливо прийти до храму завчасу (перед початком богослуження). ДЛЯ ТОГО, щоб мати час у мирі та спокої помолитися, налаштуватися на молитовну атмосферу та перебування в храмі протягом певного часу, а також щоб подумати про певний молитовний намір (за що чи за кого молитимемось).

У СХІДНИХ християн є прекрасний звичай перед тим, як увійти до церкви, зупинитись на мить біля дверей, щоб усвідомити святість Божого дому.

УВІХОДЯТЬ до храму тихо, благоговійно, як у таємниче житло Небесного Царя. ПОСПІХ, метушня, розмови, сварки, дискусії є ознаками зневаги святості цього місця.

УВІХОДИТИ до храму варто так. Перед порогом:

– творимо знак святого хреста з невеликим поклоном;

– заходячи, промовляємо один із двох варіантів молитви:

а) «Увійду в дім Твій і поклонюся до храму святого Твого в страсі Твоїм» (Пс. 5, 8).

АБО :

б) «Боже, милостивий будь мені, грішному/ грішній».

ДАЛІ можемо прямувати до тетраподу.

Як цілувати ікони на тетраподі

ХІД ДО тетраподу (цілування хреста, ікон на ньому) символізує наше бажання стати святими (преподобними, тобто подібними до Бога), а також бажання подолати за допомогою Божої сили гріх та гріховну залежність у собі. ТОМУ, переступивши поріг храму, одразу йдемо цілувати святі речі на тетраподі.

ПЕРЕД тетраподом варто:

– зробити два рази знак святого хреста з невеликим поклоном;

– поцілувати спочатку хрест, потім решта ікон (без жодних знаків святого хреста перед чи після їх цілування);

– опісля відступити на бік, щоб не заважати іншим підходити до тетраподу;

– повернувшись обличчям до тетраподу, зробити 3-й раз знак святого хреста з невеликим поклоном.

– відійти на своє звичне місце молитви-стояння в Божому храмі.

ЗАПАМЯТАЙМО собі правило «два до – один після»: два знаки святого хреста з поклонами до цілування та один знак святого хреста після цілування. ВОНО нам ще неодноразово знадобиться.

ПРИМІТКА_1: Хрест на тетраподі має бути на правому боці. ОТЖЕ, цілуємо хрест та ікони на тетраподі, рухаючись справа наліво.

ПРИМІТКА_2: Якщо на тетраподі священнослужитель ставить ще й Євангелію (наприклад, під час Утрені), то, підходячи до тетраподу та дотримуючись правила «два до – один після», цілуємо спочатку Євангеліє, потім хрест та ікони.

ПРИМІТКА_3: Якщо перед нами стоять люди, очікуючи на цілування хреста та ікон на тетраподі, то перший і другий знак святого хреста з поклонами починаємо робити тоді, коли перед нами – 2-3 людини; щоб не затримувати тих, що стоять позаду нас.

ПРИМІТКА_4: Використовуючи правило «два до – один після», ватро також:

– цілувати плащаницю в Страсну П’ятницю на Вечірні;

– цілувати інші ікони в храмі;

– споживати свячену воду;

– приступати до мирування священиком біля тетраподу (роблячи 3-й раз знак святого хреста з поклоном вже після мирування та отримання освяченого хліба, повернувшись обличчям до тетраподу і роблячи аж тоді 3-й раз знак святого хреста);

– стоячи приступати до Святого Причастя (перший і другий знак святого хреста з поклонами починаємо робити тоді, коли перед до священика з Чашею залишилося 2-3 людини, щоб не затримувати тих, що стоять позаду нас. ЗАПРИЧАЩАВШИСЬ, варто відступити дещо набік, дозволяючи іншим причасникам приступити до священика з Чашею, повернутися обличчям до Чаші і зробити нарешті 3-й раз знак святого хреста з поклоном).

ПОЦІЛУВАВШИ святий хрест та ікони на тетраподі, стаємо на своє місце в храмі.

ДАЛІ можемо творити власну молитву.

ТОДІ Ж можемо привітатися з ближніми. У ЦЕРКВІ вітаються з ближніми мовчазним поклоном або словами тихого християнського привіту.

ОТЖЕ, якщо ми завчасу прийшли до Божого храму ще перед початком богослужіння, то можемо і маємо час поцілувати ікони на тетраподі, помолитися власні молитви, привітатися з іншими вірними, написати молитовні записки з іменами людей, запалити свічки чи зробити інші подібні храмові дії.

ПРИМІТКА_1: Якщо ми спізнилися на богослужіння, і воно вже триває, то, зайшовши до храму, не йдемо цілувати тетрапод, ні не молимося власні молитви, ні не вітаємося з іншими вірними, ні не пишемо молитовні записки з іменами, ні не палимо свічки, ні не робимо інші подібні дії, а відразу стаємо на своє місце в храмі та долучаємося до молитви спільного богослужіння.

ПРИМІТКА_2: Якщо через певні причини ми спізнились і ввійшли до храму під час читання Євангелія, «Світло тихе…» та «Нині відпускаєш…» (на Вечірні), Полієлею (на Утрені), Херувимської пісні, Символу віри та подальших текстів освячення дарів, «Отче наш…» (на Службі Божій) тощо, тобто особливо важливих моментів різних церковних богослужінь, тоді зупиняємось біля вхідних дверей і лише після їх завершення переходимо на вільне місце, дотримуючись примітки_1.

ПРИМІТКА_3: Якщо переходимо з однієї частини храму до іншої, то, ідучи навпроти Райських Воріт (центральних дверей Святилища), треба зупинитись, перехреститись, поклонившись живому Богові.

У ХРАМІ, при можливості, має зберігатися вільним прохід від вхідних дверей до Райських Воріт.

У ДЕЯКИХ храмах досі збережена давня традиція, згідно з якою чоловіки стоять у правій частині храму, а жінки – у лівій. ЇЇ СЛІД дотримуватися. ОДНАК якщо ми йдемо до церкви всією сім’єю, в якій є малі діти, тоді в храмі варто стояти всією сім’єю разом.

НЕМОВЛЯТА й діти стають повноправними членами церковної спільноти від моменту хрещення, отримуючи доступ до всіх джерел Божої благодаті у храмі, як і дорослі. ТОМУ їхня присутність у Божому храмі, участь у богослужіннях, причащання Господніх Тіла і Крові є дуже важливими та повноправними. З ОДНОГО БОКУ, батькам варто періодично пояснювати-нагадувати дітям правила гідної поведінки в Божому храмі й особливості цього святого місця з його богослужіннями. З ІНШОГО БОКУ, іншим вірним не варто перешкоджати їхнім негаласливим іграм, які, як не дивно, є безпосередньою дитячою молитвою до Бога.

НАЙВІДПОВІДНІШЕ місце для нашої особистої молитви – до початку та після завершення спільного богослужіння. НЕГІДНИМ є творити особисту молитву під час спільного богослужіння у храмі.

НАГАДУЄМО: якщо ми завчасу прийшли до Божого храму ще перед початком богослужіння, то можемо і маємо час поцілувати ікони на тетраподі, помолитися власні молитви, привітатися з іншими вірними, написати молитовні записки з іменами людей, запалити свічки чи зробити інші подібні храмові дії.

Якщо ж ми спізнилися на богослужіння, і воно вже триває, то, зайшовши до храму, не йдемо цілувати тетрапод, ні не молимося власні молитви, ні не вітаємося з іншими вірними, ні не пишемо молитовні записки з іменами, ні не палимо свічки, ні не робимо інші подібні дії, а відразу стаємо на своє місце в храмі та долучаємося до молитви спільного богослужіння.

ОДНАК під час будь-якого спільного богослужіння є «моменти», коли можемо молитися нашу власну молитву. ЦЕ, наприклад, читання священиком карток з іменами або під час причащання на Службі Божій, коли причасників є велика кількість. ПІД ЧАС цих «моментів» спільного богослужіння сміливо можемо молитися власні молитви. ОДНАК, коли священик завершує читання імен або причащає останнього вірного, варто одразу припиняти власну молитву (навіть на півслові) і налаштуватися на подальші тексти та спів спільної молитви богослужіння.

ПЕРЕБУВАЮЧИ в храмі, треба молитись зосереджено, з щирим почуттям, не відволікатись допитливим розгляданням присутніх, розгляданням на всі боки.

ВІРНІ на богослужіннях приєднуються своїм співом до хористів. ОДНАК це треба робити тихо, обережно. НАШ голос (тембр) не повинен виділятися, порушуючи гармонійний спів «ангельського» хору.

У ВИПАДКУ, якщо комусь стало погано, допомогу надають без шуму та паніки.

Якою має бути позиція наших ніг у Божому храмі

Розділімо цю тему на три пункти:

• позиція наших ніг під час нашої особистої молитви в храмі;
• позиція наших ніг під час спільної молитви храмових богослужінь;
• позиція наших ніг під час причащання Господніх Тіла і Крові.

• позиція наших ніг під час нашої особистої молитви в храмі

ПОЗИЦІЯ наших ніг під час нашої особистої молитви в храмі може бути довільною: стоячи, на колінах, сидячи тощо. МОЖЕМО вибирати поставу самі, прислухаючись до наших внутрішніх відчуттів перед Тим, з ким спілкуємося через нашу молитву.

ОДНАК…

1) у неділю (починаючи з Вечірні в суботу ввечері і закінчуючи Вечірнею в неділю ввечері включно);

2) у дні 12-ти великих церковних свят, якщо святкуються в неділю чи серед тижня (починаючи з Вечірні ввечері перед святом і закінчуючи святковим богослужінням у день свята включно);

3) в інші дні свят видатних християнських святих й більших свят (Покрова Пресвятої Богородиці; Архистратига Михайла, святого Миколая, пророка Іллі тощо) (починаючи з Вечірні ввечері перед святом і закінчуючи святковим богослужінням у день свята включно);

4) протягом 40 днів після Пасхи;

… рекомендованою є постава «струнко стоячи» під час особистої молитви як у Божому храмі, так і вдома.

• позиція наших ніг під час спільної молитви храмових богослужінь

ПІД ЧАС будь-якого богослужіння в Божому храмі позиція наших ніг, як і нашого тіла, має бути струнко стоячи. ЦЯ ПОСТАВА свідчить про пошану й готовність чувати (не розслаблятися) і молитися в кожну хвилину.

Є ЛИШЕ деякі церковні молитви, під час яких передбачене чи то коліноприклонення, чи то доземні поклони. НАПРИКЛАД, під час співу «Під твою милість…» клякаємо, а під час співу «Хресту твоєму поклоняємося, Владико…», співаючи цю молитву тричі, відповідно робимо тричі знак святого хреста з доземним полоном після кожного з них. ПРИХИЛЕННЯ колін – зовнішнє вираження покаяння (гріх кинув людину на землю). ЦЕ ОЗНАКА смутку, покори, жалю.

УСІ решта богослужіння, як і їхні «моменти» – струнко стоячи.

ЗГІДНО з рішеннями 1-го Вселенського церковного собору в 325 р., які мають бути авторитетними для всіх гілок Христової Церкви, позиція «струнко стоячи» має бути:

а) під час усіх неділь протягом цілого року (починаючи з Вечірні в суботу ввечері і закінчуючи Вечірнею в неділю ввечері включно );

б) у дні 12-ти великих християнських свят, якщо випадають в неділю чи в інші дні тижня (починаючи з Вечірні ввечері перед святом і закінчуючи святковим богослужінням у день свята включно);

в) в інші дні свят видатних християнських святих й більших свят (Покрова Пресвятої Богородиці; Архистратига Михайла, святого Миколая, пророка Іллі тощо) (починаючи з Вечірні ввечері перед святом і закінчуючи святковим богослужінням у день свята включно);

г) протягом 40 днів після Пасхи.

ЯКЩО у будні дні в Божому храмі проводяться богослужіння і навіть Служба Божа, то рекомендуємо дотримуватися постави ніг «струнко стоячи» як під час цих богослужінь та Служби Божої, так і під час особистої молитви після них у Божому храмі.

ЗВИЧАЙНО, якщо ми відчуваємо слабість чи нездужаємо, можемо сміливо сидіти під час спільних богослужінь, встаючи під час певних їхніх центральних моментів.

НАПРИКЛАД: коли священнослужитель кадить, варто стояти, схиляючи у невеликому поклоні голову під час кадіння ним нас.

НАПРИКЛАД: на Службі Божій варто стояти під час співу:

– «Єдинородний Сину…»;

– 3-го антифону («Прийдіте возрадуємся Господеві…», коли священик чи диякон виносить Євангеліє) і «Прийдіте, поклонімося…»;

– «Святий Боже»;

– читання Євангелія;

– співу «Ми херувимів тайно являючи» та «Щоб і Царя…»;

– Символу віри і всіх текстів після нього аж до «Достойно є воістину…»;

– «Отче наш»;

– «Ми виділи світло істинне…»;

– «Нехай сповняться…»;

– «Будь, ім’я Господнє…»;

– благословення, відпусту  священнослужителя.

ЗАГАЛОМ вірні можуть сидіти під час читання Святого Письма (за винятком Євангелія), під час співу псалмів та стихир.

НАЙКРАЩЕ слідкувати за священнослужителем, коли той стоїть, клякає чи сідає, і робити так само.

НЕДУЖІ, немічні, поважні за віком люди під час усього богослужіння можуть сміливо сидіти.

• позиція наших ніг під час причащання Господніх Тіла і Крові

НАЙКРАЩЕ позиція наших ніг під час Причастя проілюстрована у тексті Служби Божої.

ЗОКРЕМА:

«Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія…»,

«Зі страхом Божим і з вірою приступіть» (перед Причастям),

«Прості, прийнявши божественних, святих… Христових таїн, достойно подякуймо Господеві» (після Причастя).

ЦЕРКОВНОСЛОВ’ЯНСЬКЕ слово «прості» дослівно перекладається як «струнко стоячи», «рівна вертикальна струнка постава тіла». З ЦИХ літургійних текстів робимо висновок, що усі вірні під час Причастя мали би приступати, тобто підходити до священика з Чашею.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО, щоб ми продовжували молитися стоячи і після Причастя. ОСОБЛИВО коли молимося молитви після Причастя чи власні молитви у випадку, коли ще залишається багато причасників. ТАКІ молитви маємо молитися стоячи без жодних коліноприклонень.

НА ЖАЛЬ, починаючи з XVIII й особливо у XIX століттях під впливом польської Римо-Католицької Церкви на Заході України у богослужбових обрядах вкоренився звичай причащання на колінах. ЦЕ НЕДАВНІЙ та чужий звичай для Церков східної богослужбової традиції, який суперечить тексту Служби Божої, духовності і споконвічній східній церковній традиції.

У ПРАВИЛАХ церковного етикету зафіксовані дві позиції рук під час богослужінь у храмі.

ПЕРША позиція рук – руки навхрест на грудях, при цьому права рука – зверху.

ТАКА ПОЗИЦІЯ рук для багатьох зовсім не є новою, особливо для тих, хто регулярно чи постійно причащається Господніх Тіла і Крові. У МОМЕНТ Причастя вірні саме так складають свої руки.

ОТЖЕ, тримати свої руки в позиції навхрест на грудях варто не лише в момент Причастя, але й під час цілого Богослужіння. ТАКА позиція рук – дуже проста, символічна і невиснажлива (при ній менше втомлюємося, стоячи під час Богослужінь; не втомлюються і наші руки).

ДРУГА «церковна» позиція рук – руки опущені додолу, уздовж нашого тіла до ніг, «по швах».

ТАКА позиція рук також відповідає давньому церковному етикету. ДОВОЛІ важка на виконання, адже втома з такою позицією рук під час Богослужінь час від часу нагадуватиме про себе. ОДНАК така постава рук – глибоко символічна: виражає нашу простоту, відкритість до іншого (людини) і до Іншого (Бога).

Коли на богослужіннях у храмі варто робити знак святого хреста

ДЛЯ правильного молитовного виконання знаку святого хреста вірним Церкви зі східною богослужбово-обрядовою традицією варто:

– скласти три пальці правої руки разом;

– помістити їх на чоло (промовляючи: «В ім’я Отця…);

– до центру грудей чи дещо нижче (промовляючи: … і Сина…);

– на праве плече (промовляючи: … і Святого Духа.);

– і на ліве плече (промовляючи: Амінь»).

ЗНАК святого хреста накладаємо усвідомлено, з благоговінням, без поспіху та метушні.

МІСЦЕ та доцільність знаку святого хреста під час церковних богослужінь можна визначити, уважно дивлячись чи слухаючи самі богослужіння. АДЖЕ ритм і структура всіх церковних богослужінь є однаковими.

ІЗ ОСНОВНИХ церковних богослужінь можна назвати такі: Вечірня, Утреня, І-ІІІ-VI-ІХ Часи, Божественна Літургія, молебні, акафісти тощо.

ОТЖЕ, робити знак святого хреста під час цих богослужінь варто у моменти:

1) коли чуємо імена Трьох Божественних Осіб повністю (Отця, Сина, Святого Духа або принаймні 2-х із Них:

НАПРИКЛАД: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і навіки віків»);

НАПРИКЛАД: («… із безначальним твоїм (1) Отцем, і Пресвятим, і благим, і животворящим твоїм (2) Духом нині, і повсякчас, і на віки віків).

2) коли священнослужитель благословляє (робить знак святого хреста) вірних якимось предметом у своїх руках.

НАПРИКЛАД: хрестом, чашею, свічками тощо.

ПРИМІТКА_1: Коли священнослужитель просто підносить, наприклад, чашу чи Євангеліє, але не робить ними знак святого хреста, тоді варто робити знак святого хреста з малим поклоном (нахилянням спини і правої руки до землі).

ПРИМІТКА_2: Коли священнослужитель благословляє (робить знак святого хреста) вірних тільки своєю рукою, варто просто схилити голову у відповідь.

ПРИМІТКА_3: Коли священнослужитель завершує свої слова фразою: «… Христу Богові віддаймо», а вірні відповідають: «Тобі, Господи», то тоді варто також лише схилити голову.

3) коли у богослужбовому тексті чуємо повтори по три рази, один рядок за одним:

НАПРИКЛАД:
Благословен єси, Господи, навчи нас правосудів твоїх. (1)
Благословен єси, Владико, врозуми нам правосуди твої. (2)
Благословен єси, Святий, просвіти нас правосудами

твоїми. (3)
(співаємо на Вечірні)

АБО:
Боже милостивий, будь мені грішному. (1)
Боже, очисти гріхи мої і помилуй мене. (2)
Без числа согрішив я. Господи, прости мені. (3)
(молимося перед Причастям)

АБО:
Святий Боже, святий Кріпкий, святий Безсмертний, помилуй нас. (співається тричі на Літургії)

ЧИ:
Пресвятая Богородице, спаси нас (3 рази)
(співається тричі в кінці недільної Вечірні)

АБО Ж:
Будь, ім’я Господнє, благословенне від нині і довіку (3 рази)
(співається на Літургії, великій Вечірні тощо)

У ЦИХ текстах зі Святого Письма Старого Завіту є «натяки» на Трьох Божих Осіб. ДЕЯКІ з них повторюються тричі, а деякі містять три непрямі імена Трьох Божественних Осіб. ТОМУ під час молитовного співу цих рядків богослужінь варто робити знак святого хреста.

4) якщо бачимо, що священнослужитель сам робить знак святого хреста (переважно один раз).

ОДНАК не варто ідеалізувати священнослужителів. ІНКОЛИ вони можуть помилятися, робити знак святого хреста не там, де слід.

ПРИМІТКА_1: Якщо священик повернутий до вірних спиною і робить три знаки святого хреста з поклонами, це є його особистою молитвою. ТОМУ вірним повторювати знак святого хреста тричі з поклонами за ним не варто.

ПРИМІТКА_2: Якщо священнослужитель повернений спиною до вірних і робить знак святого хреста з поклоном чи без нього один раз, вірним варто повторювати аналогічне за ним.

ПРИ ВЕЛИКОМУ скупченні людей слід обережно робити поклони, економно накладати знак Святого Хреста, щоб не зачепити ближніх.

Як поводитися зі своїми устами в Божому храмі

У БОЖОМУ храмі лише моляться, себто розмовляють із Богом і наповнюються Його незбагненною присутністю. ТОБТО до, під час і після богослужінь мовчать, постійно молячись. ДО і після богослужіння моляться власні молитви та роблять інші благодатні дії. ПІД ЧАС богослужіння лише моляться текстом спільного богослужіння.

ТОМУ в церкві взагалі не розмовляють між собою, хіба через дуже велику необхідність. ТУТ ТАКОЖ не їдять, не перебігають з місця на місце, не висловлюють незадоволення, не виявляють нетерпеливість тощо.

ЯК МИ вже згадували, позиція рук під час причастя – навхрест на грудях, при цьому права рука – зверху.

ДО ПРИЧАСТЯ ми маємо молитися текстом Служби Божої. МОЛИТВИ перед Святим Причастям варто помолитися або до початку Літургії, або під час самого Причастя, коли перед нами ще багато причасників.

МОЛИТВИ після причастя чи інші молитви, якщо ми вже запричащалися, варто промовляти стоячи, після закінчення Служби Божої, або під час Причастя, коли бачимо, що ще є багато причасників.

ПРИСТУПАЄМО до Святого Причастя так:

– перший і другий знак святого хреста з поклонами починаємо робити тоді, коли до священика з Чашею залишилося 2-3 людини; щоб не затримувати тих, що стоять позаду нас;

– складаємо руки навхрест на грудях (права рука зверху; якщо так не тримали рук раніше);

– підходимо до священика з Чашею, називаючи голосно своє ім’я;

– причащаємося, широко відкриваючи уста, не торкаючись ложечки;

– причащаємося струнко стоячи і дещо піднісши голову догори; не присідаючи перед Чашею, не схиляючись, не нахиляючи голову;

– причастившись, відступаємо дещо набік, дозволяючи іншим причасникам приступити до священика з Чашею;

– повертаємося обличчям до Чаші і робимо 3-й раз знак святого хреста з поклоном).

ЯКЩО причащаємо немовлят чи малих дітей, тримаючи їх на руках, то голову дитини кладемо собі на праву руку. СПОЧАТКУ причащаємося ми (якщо готові приступити до Причастя). І ТОДІ після нас священнослужитель причащає нашу дитину.

ОКРЕМЕ (індивідуальне) благословення єпископа чи священика беремо таким чином:

– хрестоподібно, на рівні грудей, складаємо руки долонями вверх (праву кладуть зверху на ліву);

– просимо, нахиливши голову: «Благословіть, владико (якщо єпископ) / отче» (якщо священик);

МАЄМО залишатися в церкві до кінця богослужіння – священичого благословення (відпусту), за винятком важливої потреби залишити богослужіння швидше. ПРОТИЛЕЖНА поведінка засвідчує неповагу до оточуючих і культу Боговшанування.

ЗАВЕРШИВШИ власну молитву, яку варто розпочинати після завершення спільної молитви богослужіння, можемо піти поцілувати ікони на тетраподі, дотримуючись правила «два – до, один – після». І ЛИШЕ тоді – виходити з Божого дому.

ВИЙШОВШИ з церкви, повертаємось обличчям до входу, робимо знак святого хреста з поклоном.

 І наостанок…

ВІРНІ не осуджують, не висміюють, нікого не вчать, нікому не дорікають.

ЗАУВАЖЕННЯ можна зробити після відправи (тет-а-тет, віч-на-віч), попередньо довідавшись, чи людина бажає почути від нас пораду.